Безніч. Крістофф Дж.

Захоплива подорож. Події на кожній сторінці. Неідеальні рішення та невблаганні наслідки. Загадки та вбивства. Подолати себе на шляху до мети. Помста. Ці і багато інших словосполучень приходять в голову, як я згадую цю книгу. Як же я чекаю на продовження!
Головна героїня - не красуня, кров'ю та потом вона торує собі шлях до завітної мрії. Хто криється під маскою: убивця чи добродій? А якщо убивці тут всі - як розрізнити ворога серед друзів? Та чи є друзі у школі убивць?
Карти не розкриті до кінця...

Одна з моїх улюблених книг. Нарешті головні герої не ідеальні моделі, а справжні, з справжніми людськими звичками та без ідеалізованого світу. На початку важко читалось, адже нічого не було зрозуміло, але трішки пізніше ситуація змінилася. Не могла відвести погляд від книги, сюжет захоплюючий, неочікувана кінцівка, що не дала лишитися осторонь. З нетерпінням чекаю наступну частину

При написанні посту, я думала: "що я можу сказати про цю книгу?" Так ось: емоції у мене абсолютно різні, задум цікавий, сюжет теж хороший і любовна лінія теж була присутня. Але! Мені чогось не вистачило. Прочитавши досить сучасного фентезі, я розумію, що це не те до чого я звикла. Загалом досить гідно, якщо звернути увагу, що книга написана чоловіком. Мені дуже сподобалося винесення автора, вони великі, цікаві і з гумором. Хочу продовжити читати цикл, мені таки цікаво що буде далі...

Ох, Джей Крістофф написав чудове дарк фентезі.
"Безніч" - це фентезі без прикрас. Жорстоке, моментами гидливе, але для мене виявилось надзвичайно цікавим та захопливим. Книга дійсно не для всіх. У ній немає "милоти", натомість - суворий світ і загартовані ним персонажі

Якщо ви хотіли б прочитати аніме про бісексуальну пафосну героїню-вбивцю-месницю, то ось вам шанс.⠀⠀
⠀⠀
Прочитавши першу половину історії, у мене склалася вельми суперечлива думка. Я навіть не могла визначитися, подобається мені чи ні. Для мене всі герої були на одне обличчя зі схожими характерами. Сам світ мені сподобався, та й задум цікавий. Історія хоч і похмура, але мені не вистачило живих емоцій. А ще ці перекидання з сьогодення до минулого і навпаки періодично напружували.⠀⠀
⠀⠀
З середини стало терпиміше, а ще через сотню сторінок я взагалі втягнулася в історію і мені навіть сподобалися кілька епізодів. ⠀⠀
⠀⠀
На мій жаль, героїня мене не до себе не прихилила. ⠀⠀
⠀⠀
Але ближче до кінця, я звикла до світу, до цієї своєрідної школи і навіть до Мії. Тож сюжет вразив мене! Навіть змусив сумніватися: читати далі. Вже справді вразив сюжет. ⠀⠀
⠀⠀
Світ книги викликає асоціації з Венецією, а ось Червона Церква чомусь із Хогвортсом. І якщо Хогвортс прикидається безпечним, то Церква не приховує, що виживе лише найсильніший. Таке жорстоке навчання нагадало мені навчання Єнніфер у серіалі Відьмак.⠀⠀
⠀⠀
Після нудної першої частини стало цікаво, а наприкінці Джей Крістофф розігнав сюжет до максимуму, але всі смерті й отетоповорти не змусили мене переживати за героїв, тож не впевнена, що продовжу читати цю серію далі.⠀⠀
⠀