Людина в лабіринті.Книга 3. Каррізі Д.

Одного дня Саманта Андретті повертається з пітьми, яка колись поглинула її. Минуло пʼятнадцять років відтоді, як її викрали дорогою до школи, і весь цей час вона провела у моторошному лабіринті. Тепер молоду жінку поміщають до лікарняної палати. Лікар Грін, що спостерігає за нею, полює не на монстрів зовнішнього світу, а на сліди їхньої присутності у свідомості жертв.
Можливо, саме спогади Саманти допоможуть знайти
того, хто тримав її у полоні.
Це третя книга з серії про Мілу Васкес, хоча тут Міли у сюжеті майже немає. І мені потрібно продовження, адже в мене залишилися питання до пана Каррізі!) Мені так цікаво, що буде далі, але я спеціально не біжу за наступною і заключної книгою, бо не хочу зіпсувати враження. Тому даю собі трохи часу обдумати все в голові)))
Жодна книга цього місяця не могла мене зачепити так як ця. Від першої до останньої сторінки сюжет тримає у напрузі, який наприкінці просто розтрощить всі ваші теорії вщент. (Спойлер: за 20-30 сторінок до кінця я
здогадалась у чому там справа). Я буквально не могла
від неї відірватися. Каррізі маніпулює свідомістю читача, занурюючи його у найтемніші куточки людської психіки, де справжні чудовиська живуть не зовні, а всередині нас. Лабіринт, у якому загубилася головна героїня, - це не просто місце, а стан душі, з якого вибратися важче, ніж здається.
Планую на днях переглянути екранізацію, здається,
вона буде не менш захоплива! А наиближчими
місяцями прочитати заключну книгу серії.
Якщо ви досі не знайомі книгами автора, щира рекомендація.