Будинок Старлінгів. Герроу А.І.

"Будинок Старлінгів" А.І. Герроу

Це атмосферна та неймовірно захоплююча історія, яка, хоч і фентезійна, але занадто справжня.
Книга не просто запрошує у свою таємничу і моторошну реальність, а буквально втягує, немов той самий моторошний будинок, який стоїть у центрі сюжету. Адже саме маєток є одним із найбільш важливих персонажів цього роману. Письменниця прекрасно передає атмосферу містичності та краси, відкриваючи перед читачем двері у загадковий будинок, в кожному куточку якого ховаються невідомі жахи. Кімнати та темні коридори - кожен сантиметр пронизаний родинними таємницями та гнітючою, готичною атмосферою.
Хоча від зловісних звуків, розмитих образів та похмурих краєвидів, книга здається зловісною, водночас вона є досить світлою та життєствердною. 
Це історія про самотність і пошук місця в житті, про вірність і відчайдушність.
Книга залишила дуже тепле, приємне враження.
Оформлення естетичне й вишукане.
Можу рекомендувати.

Закривши книжку, я усвідомила, наскільки значущою для мене була історія.
Річ у тім, що я не збиралася її купувати й читати. Знала, що мені, найімовірніше, сподобається, але особливо гострого бажання витрачатися не було – віддавала перевагу в бік інших книжок.

Однак Будинок Старлінгів, що немов зійшов зі сторінок, дедалі частіше траплявся мені на очі, нагадуючи про себе й заманюючи, даючи шанс почути правдиву історію. Як і Опал, я піддалася цьому почуттю, і неймовірно щаслива від того, що познайомилася з цією книжкою, з історією Будинку, з Опал та Артуром, з жахливими чудовиськами та Едемом – містом, побудованим на гріхах.

Настільки вона була химерною, але водночас і реалістичною, що йшла сторінка за сторінкою, з надією дізнатися правду.

Авторка створила по-справжньому вагому історію з тугою за домом, з героями, які більше нагадують живих людей, про несправедливість і кошмари, які переслідують тебе багато років.

І мені дуже сподобалася любовна лінія – тут зібрали все, що я так сильно люблю: від Опал та Артура, які поступово усвідомлюють не тільки свої справжні почуття, а й жахливу самотність, яку вони довгі роки не могли ні з ким розділити; до чуттєвих сцен близькості, які стискають серце до повної зупинки, перехоплюючи подих.

Та хоч деякі сюжетні гачки не стали для мене несподіванкою, я абсолютно не хочу замислюватися про недоліки цієї книжки – вона сповна відплатила мені емоціями, щоб заслужити високу оцінку.