|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
3
Із життя маріонеток. Клюн Т. Дж.
Немає в наявності
Артикул: 170161
359 грн
%
Увійти для відображення накопичувальної знижки
Повідомити, коли з'явиться
Увійдіть на сайт щоб
додати товар до списку очікувань
додати товар до списку очікувань
Опис
У затишному будиночку на дереві, схованому в глибині незвичайного лісу, живе дивовижна сім’я. Людина на ім’я Віктор та три роботи: медсестра, що має садистські нахили, пилосос, що прагне любові, та батько — андроїд- винахідник Джованні Ловсон. Їхнє мирне життя раптово змінюється, коли Віктор рятує загадкового андроїда на ім’я Хап. Виявляється, що Хап і Джіо пов’язані темним минулим. Необережне розкриття їхнього розташування призводить до викрадення Джіо роботами з його колишнього життя. Тепер ця нетрадиційна родина мусить вирушити у небезпечну подорож через ворожу територію до Міста Електричних Мрій, щоб врятувати Джіо від деактивації або чогось набагато гіршого. Під час цієї пригоди Віктору доведеться не лише боротися із зовнішніми загрозами, а й розібратися у своїх почуттях, навіть якщо вони суперечливі.
Характеристики
| Видавництво | Bookchef |
|---|---|
| Жанр | Фентезі |
| Автор | Т. Дж. Клюн |
| Обкладинка | Тверда |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 544 |
| ISBN | 978-617-548-328-2 |
| Оригінальна назва | In the Lives of Puppets |
Поширити у соцмережах
Поширити
Поширити
Поширити
Відгуки 1
4,5 ⭐
Був колись лісоруб із жерсті. Він сказав: «Візьму собі серце, бо розум не робить людину щасливою, а щастя – найліпша річ у світі»
Ця книжка не далась мені так само легко, як інші твори автора – вона, наче той андроїд, далека від людського, адже герої, навіть сам Вік, не до кінця усвідомлюють, що таке бути людиною у світі роботів.
Історія щемить. Вона, хоч і порушує питання життя та смерті як в «Шепіт за дверима», та все ж не так, і тут ми на першому плані бачимо інше – людськість, мету життя та серце, без гвинтів та шестерень, те, яке робить тебе слабким та сильним водночас 💔
Доволі сумно також далося усвідомлення циклічності історії; що прагнення кращого лише закриє це коло та дасть змії у пащу власний хвіст.
Світ, створений Клюном, повинен бути утопією, ідеальним суспільством без будь-яких порушень та відхилень від закладеної в тебе програми, показує наскільки подібна мета є нездійсненною та чому так відбувається.
І, звісно ж, неймовірні головні герої, це настільки ідеальне попадання у троп «знайдена родина», що від їхніх стосунків стискалось серце. Особливо до вподоби прийшлися стосунки й конфлікт Віка та Хапа – з їхньої вірності та віри один в одного хотілось плакати.
Не можу сказати, що виділяю «Із життя маріонеток» поміж інших одиначок автора. Звісно, вона написана більш грамотно, видно, як скіли росли від книги до книги, але все ж теплішою для мене залишився «Дім у волошковому морі», а чуттєвішою – «Шепіт за дверима».
Пів зірочки зняла лише за затягнутий та дещо нудний початок, через який було важко продиратися. Якщо п’ятдесят сторінок я ще можу пробачити, то коли це сто+ – вже ні
Був колись лісоруб із жерсті. Він сказав: «Візьму собі серце, бо розум не робить людину щасливою, а щастя – найліпша річ у світі»
Ця книжка не далась мені так само легко, як інші твори автора – вона, наче той андроїд, далека від людського, адже герої, навіть сам Вік, не до кінця усвідомлюють, що таке бути людиною у світі роботів.
Історія щемить. Вона, хоч і порушує питання життя та смерті як в «Шепіт за дверима», та все ж не так, і тут ми на першому плані бачимо інше – людськість, мету життя та серце, без гвинтів та шестерень, те, яке робить тебе слабким та сильним водночас 💔
Доволі сумно також далося усвідомлення циклічності історії; що прагнення кращого лише закриє це коло та дасть змії у пащу власний хвіст.
Світ, створений Клюном, повинен бути утопією, ідеальним суспільством без будь-яких порушень та відхилень від закладеної в тебе програми, показує наскільки подібна мета є нездійсненною та чому так відбувається.
І, звісно ж, неймовірні головні герої, це настільки ідеальне попадання у троп «знайдена родина», що від їхніх стосунків стискалось серце. Особливо до вподоби прийшлися стосунки й конфлікт Віка та Хапа – з їхньої вірності та віри один в одного хотілось плакати.
Не можу сказати, що виділяю «Із життя маріонеток» поміж інших одиначок автора. Звісно, вона написана більш грамотно, видно, як скіли росли від книги до книги, але все ж теплішою для мене залишився «Дім у волошковому морі», а чуттєвішою – «Шепіт за дверима».
Пів зірочки зняла лише за затягнутий та дещо нудний початок, через який було важко продиратися. Якщо п’ятдесят сторінок я ще можу пробачити, то коли це сто+ – вже ні