Портрет Доріана Ґрея. Вайлд О.

Дуже давно хотіла прочитати та подивитися Портрет Доріана Грея, тож вирішила читати, та поки що й половину важно осилила, точніше, мене не затягнуло, можно колись я зберуся силами та дочитаю, але поки що вважаю, що цю книгу переоцінюють та занадто вихваляють. Можно через те, що це класика, або мені треба дочитати її до кінця, щоб зрозуміти своє ставлення. Мене бісить Доріана в ній(

Маю двоякі почуття від цієї книги. На початку мені заходило, було цікаво, що ж буде далі. Трансформація головного героя була гарно прописана. Філософські монологи лорда Генрі теж вартують своєї слави, але в їх було так багато, що мене вже нудило від них та від пустого описання навколишнього світу. Були моменти в книжці, де було справді цікаво, але й багато тих, де я не могла себе заставити читати більше декількох сторінок

Книга місцями тяжка до прочитання, навіть гидка, місцями затягнута (всі ці світські бесіди😒). Але, тим не менш, досить повчальна. Краса зовнішня не означає красу внутрішню, поганий вплив від зіпсованих людей та все у цьому дусі. Класно. Правда у мене трохи викликало дисонанс, адже автор жив за переконанням, що красі пробачається все😅. Та це дрібниці – з книгою раджу ознайомитися, цей твір точно вартий уваги. Тверде 8/10

найкращий твір класики для мене після великого ґетсбі, обожнюю цю історію.

Загалом і в цілому – непогано. Спочатку – так собі, але поступово ставало цікавіше. Деякі місця читалися непросто, а подекуди ставало дуже цікаво. Мінуси в наявності, місцями сюжет якось мляво поточний чи що, але головний мінус, мабуть - всі ці світські розмови персонажів, обіди-прийоми і таке інше, читати в деяких місцях, де це присутнє прямо майже нестерпно, дещо змушена була пропустити.


Ну і звичайно, містика з цим портретом припала до душі, а також філософо-психологія, яка з цієї теми життя-смерті-молодості випливає. Чудова сюжетна ідея.